Bokmålsordboka
tuske 1
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tuske | tusker | tuska | har tuska | tusk! |
| tusket | har tusket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tuska + іменник | tuska + іменник | den/det tuska + іменник | tuska + іменник | tuskende |
| tusket + іменник | tusket + іменник | den/det tuskede + іменник | tuskede + іменник | |
| den/det tuskete + іменник | tuskete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; samme opprinnelse som tysk tauschen ‘bytte’ og täuschen ‘svike’Значення та вживання
drive byttehandel (ved kjøpslåing og knep)
Приклад
- tuske til seg noe