Bokmålsordboka
blamere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å blamere | blamerer | blamerte | har blamert | blamer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| blamert + іменник | blamert + іменник | den/det blamerte + іменник | blamerte + іменник | blamerende |
Вимова
blameˊreПоходження
av fransk blâmer ‘klandre, laste’; beslektet med blasfemiЗначення та вживання
skjemme ut;
gjøre til latter
Приклад
- han prøvde å blamere henne;
- jeg tror vi har blamert oss