Bokmålsordboka
bjeffe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bjeffe | bjeffer | bjeffa | har bjeffa | bjeff! |
| bjeffet | har bjeffet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bjeffa + іменник | bjeffa + іменник | den/det bjeffa + іменник | bjeffa + іменник | bjeffende |
| bjeffet + іменник | bjeffet + іменник | den/det bjeffede + іменник | bjeffede + іменник | |
| den/det bjeffete + іменник | bjeffete + іменник | |||
Походження
lydordЗначення та вживання
- om hund: gjø (3, gneldre (1)
Приклад
- hunden knurrer og bjeffer
- i overført betydning: ytre seg på en kort og bestemt måte
Приклад
- sersjanten bjeffet ut en ordre