Bokmålsordboka
titrere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å titrere | titrerer | titrerte | har titrert | titrer! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| titrert + іменник | titrert + іменник | den/det titrerte + іменник | titrerte + іменник | titrerende |
Походження
gjennom fransk; av latin titulus ‘tittel, overskrift’Значення та вживання
i kjemi: bestemme mengden av et stoff i en løsning ved hjelp av en reagens