Bokmålsordboka
tilmåle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilmåle | tilmåler | tilmålte | har tilmålt | tilmål! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilmålt + іменник | tilmålt + іменник | den/det tilmålte + іменник | tilmålte + іменник | tilmålende |
Значення та вживання
tildele noe etter en grundig beregning eller vurdering (av omfang, tiltak eller lignende);
jamfør tilmålt
Приклад
- vurdere om det skal tilmåles samfunnsstraff eller fengsel