Bokmålsordboka
tilkjøre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilkjøre | tilkjører | tilkjørte | har tilkjørt | tilkjør! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilkjørt + іменник | tilkjørt + іменник | den/det tilkjørte + іменник | tilkjørte + іменник | tilkjørende |
Значення та вживання
kjøre noe til et sted og levere det
Приклад
- prisen er per sekk fritt tilkjørt
- brukt som adjektiv:
- tilkjørt bjørkeved