Bokmålsordboka
tilkjenne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilkjenne | tilkjenner | tilkjente | har tilkjent | tilkjenn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilkjent + іменник | tilkjent + іменник | den/det tilkjente + іменник | tilkjente + іменник | tilkjennende |
Значення та вживання
tildele ved dom
Приклад
- tilkjenne saksomkostninger;
- han ble tilkjent foreldreretten