Bokmålsordboka
tilkjempe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tilkjempe | tilkjemper | tilkjempa | har tilkjempa | tilkjemp! |
| tilkjempet | har tilkjempet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tilkjempa + іменник | tilkjempa + іменник | den/det tilkjempa + іменник | tilkjempa + іменник | tilkjempende |
| tilkjempet + іменник | tilkjempet + іменник | den/det tilkjempede + іменник | tilkjempede + іменник | |
| den/det tilkjempete + іменник | tilkjempete + іменник | |||
Фіксовані вирази
- tilkjempe segkjempe seg til;
oppnå ved kamp eller strev- tilkjempe seg herredømmet;
- hun tilkjempet seg kunnskaper