Bokmålsordboka
tendere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å tendere | tenderer | tenderte | har tendert | tender! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| tendert + іменник | tendert + іменник | den/det tenderte + іменник | tenderte + іменник | tenderende |
Походження
gjennom tysk; fra latin ‘spenne, strekke’Значення та вживання
- ha en tilbøyelighet eller tendens (1) til
Приклад
- han tenderer til å glemme ting
- utvikle seg mot;peke i retning av
Приклад
- alkoholinntaket tenderer mot misbruk
- ligne på
Приклад
- uttalelsene tenderer mot mobbing