Bokmålsordboka
temme
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å temme | temmer | temma | har temma | tem! |
| temmet | har temmet | |||
| temte | har temt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| temma + іменник | temma + іменник | den/det temma + іменник | temma + іменник | temmende |
| temmet + іменник | temmet + іменник | den/det temmede + іменник | temmede + іменник | |
| den/det temmete + іменник | temmete + іменник | |||
| temt + іменник | temt + іменник | den/det temte + іменник | temte + іменник | |
Походження
norrønt temja, av tamЗначення та вживання
- gjøre lydig;
Приклад
- temme en unghest
- styre noe slik at en kan gjøre seg nytte av det
Приклад
- temme fossen;
- temme naturkreftene