Bokmålsordboka
surfe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å surfe | surfer | surfa | har surfa | surf! |
| surfet | har surfet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| surfa + іменник | surfa + іменник | den/det surfa + іменник | surfa + іменник | surfende |
| surfet + іменник | surfet + іменник | den/det surfede + іменник | surfede + іменник | |
| den/det surfete + іменник | surfete + іменник | |||
Вимова
surˋfe eller sørˋfeПоходження
fra engelsk, av surf ‘brenning’Значення та вживання
- drive med surfing (1)
- i overført betydning: dra fordel av
Приклад
- partiet surfet på nei-bølgen
- søke i datanettverk
Приклад
- surfe på internett