Bokmålsordboka
supplikkere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å supplikkere | supplikkerer | supplikkerte | har supplikkert | supplikker! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| supplikkert + іменник | supplikkert + іменник | den/det supplikkerte + іменник | supplikkerte + іменник | supplikkerende |
Походження
fra latin ‘bønnfalle’Значення та вживання
om eldre forhold: (ydmykt) søke om stilling, fordel eller lignende