Bokmålsordboka
bibringe 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bibringe | bibringer | bibrakte | har bibrakt | bibring! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bibrakt + іменник | bibrakt + іменник | den/det bibrakte + іменник | bibrakte + іменник | bibringende |
Походження
fra tyskЗначення та вживання
få til å tilegne seg;
meddele, gi
Приклад
- bibringe kunnskaper om etikk