Bokmålsordboka
sture
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sture | sturer | stura | har stura | stur! |
| sturet | har sturet | |||
| sturte | har sturt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stura + іменник | stura + іменник | den/det stura + іменник | stura + іменник | sturende |
| sturet + іменник | sturet + іменник | den/det sturede + іменник | sturede + іменник | |
| den/det sturete + іменник | sturete + іменник | |||
| sturt + іменник | sturt + іменник | den/det sturte + іменник | sturte + іменник | |
Походження
norrønt stúraЗначення та вживання
- være trist og motløs
Приклад
- gå hjemme og sture
- om planter: stoppe opp i veksten;vantrives
Приклад
- blomstene sturet i det kalde været