Bokmålsordboka
strupe 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å strupe | struper | strupte | har strupt | strup! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| strupt + іменник | strupt + іменник | den/det strupte + іменник | strupte + іменник | strupende |
Значення та вживання
- kvele (1) ved strupetak
- i overført betydning: innsnevre, stenge
Приклад
- strupe biltrafikken i byene
- minske tilførsel av luft, gass eller væske i en maskin eller motor
Приклад
- strupe motoren