Bokmålsordboka
strigråte, stridgråte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stridgråte | stridgråter | stridgråt | har stridgrått | stridgråt! |
| å strigråte | strigråter | strigråt | har strigrått | strigråt! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stridgrått + іменник | stridgrått + іменник | den/det stridgråtte + іменник | stridgråtte + іменник | stridgråtende |
| strigrått + іменник | strigrått + іменник | den/det strigråtte + іменник | strigråtte + іменник | strigråtende |