Bokmålsordboka
beære
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å beære | beærer | beæra | har beæra | beær! |
| beæret | har beæret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| beæra + іменник | beæra + іменник | den/det beæra + іменник | beæra + іменник | beærende |
| beæret + іменник | beæret + іменник | den/det beærede + іменник | beærede + іменник | |
| den/det beærete + іменник | beærete + іменник | |||
Вимова
beæˊreПоходження
fra tysk; av ære (2Значення та вживання
gjøre ære på
Приклад
- beære noen med sitt nærvær;
- jeg kjenner meg beæret