Bokmålsordboka
strande
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å strande | strander | stranda | har stranda | strand! |
| strandet | har strandet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stranda + іменник | stranda + іменник | den/det stranda + іменник | stranda + іменник | strandende |
| strandet + іменник | strandet + іменник | den/det strandede + іменник | strandede + іменник | |
| den/det strandete + іменник | strandete + іменник | |||
Значення та вживання
- gå, drive på grunn
Приклад
- fartøyet strandet
- i overført betydning:
Приклад
- hele forsøket strandet (på dårlig planlegging) – mislyktes (på grunn av dårlig planlegging)