Bokmålsordboka
bevirke
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bevirke | bevirker | bevirka | har bevirka | bevirk! |
| bevirket | har bevirket | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bevirka + іменник | bevirka + іменник | den/det bevirka + іменник | bevirka + іменник | bevirkende |
| bevirket + іменник | bevirket + іменник | den/det bevirkede + іменник | bevirkede + іменник | |
| den/det bevirkete + іменник | bevirkete + іменник | |||
Вимова
bevirˊkeПоходження
fra tyskЗначення та вживання
forårsake, føre til
Приклад
- en gift som bevirker døden