Bokmålsordboka
stivne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stivne | stivner | stivna | har stivna | stivn! |
| stivnet | har stivnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stivna + іменник | stivna + іменник | den/det stivna + іменник | stivna + іменник | stivnende |
| stivnet + іменник | stivnet + іменник | den/det stivnede + іменник | stivnede + іменник | |
| den/det stivnete + іменник | stivnete + іменник | |||
Значення та вживання
- bli stiv
Приклад
- stivne av skrekk;
- løperen stivnet like før mål
Приклад
- myrene stivnet i frosten
- bli stereotyp, mekanisk
Приклад
- stivne i en bestemt stil
- som adjektiv i perfektum partisipp:
Приклад
- et stivnet smil;
- et stivnet livsmønster