Bokmålsordboka
stirre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å stirre | stirrer | stirra | har stirra | stirr! |
| stirret | har stirret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| stirra + іменник | stirra + іменник | den/det stirra + іменник | stirra + іменник | stirrende |
| stirret + іменник | stirret + іменник | den/det stirrede + іменник | stirrede + іменник | |
| den/det stirrete + іменник | stirrete + іменник | |||
Походження
norrønt stíraЗначення та вживання
Фіксовані вирази
- stirre seg blind på være så oppslukt av noe at en mister evnen til å se det på en annen måte