Bokmålsordboka
betvinge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å betvinge | betvinger | betvang | har betvunget | betving! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| betvungen + іменникbetvunget + іменник | betvunget + іменник | den/det betvungne + іменник | betvungne + іменник | betvingende |
Вимова
betvinˊgeПоходження
fra lavtysk; jamfør tvinge (2Значення та вживання
beherske
Приклад
- betvinge sine følelser