Bokmålsordboka
betvile
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å betvile | betviler | betvilte | har betvilt | betvil! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| betvilt + іменник | betvilt + іменник | den/det betvilte + іменник | betvilte + іменник | betvilende |
Вимова
betviˊleПоходження
fra tyskЗначення та вживання
tvile på
Приклад
- jeg betviler ikke dine ærlige hensikter;
- betvile riktigheten i en påstand;
- dette kan ikke betviles