Bokmålsordboka
sprike
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sprike | spriker | sprika | har sprika | sprik! |
| spriket | har spriket | |||
| sprikte | har sprikt |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sprika + іменник | sprika + іменник | den/det sprika + іменник | sprika + іменник | sprikende |
| spriket + іменник | spriket + іменник | den/det sprikede + іменник | sprikede + іменник | |
| den/det sprikete + іменник | sprikete + іменник | |||
| sprikt + іменник | sprikt + іменник | den/det sprikte + іменник | sprikte + іменник | |
Походження
beslektet med spreЗначення та вживання
Приклад
- sprike med fingrene;
- løvtrærne stod nakne og sprikte;
- vesten spriker over magen
- vise seg;gjøre seg til
Приклад
- gå der og sprike med ny dress
Приклад
- forklaringene spriker i alle retninger