Bokmålsordboka
sprette 2
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sprette | spretter | spretta | har spretta | sprett! |
| sprettet | har sprettet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| spretta + іменник | spretta + іменник | den/det spretta + іменник | spretta + іменник | sprettende |
| sprettet + іменник | sprettet + іменник | den/det sprettede + іменник | sprettede + іменник | |
| den/det sprettete + іменник | sprettete + іменник | |||
Походження
norrønt spretta, opprinnelig ‘få til å sprette’Значення та вживання
- skjære opp
Приклад
- sprette sømmene på jakka
- begynne på;åpne
Приклад
- hun sprettet en flaske vin