Bokmålsordboka
besverge
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å besverge | besverger | besverga | har besverga | besverg! |
| besverget | har besverget | |||
| besvor | har besvoret |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| besverga + іменник | besverga + іменник | den/det besverga + іменник | besverga + іменник | besvergende |
| besverget + іменник | besverget + іменник | den/det besvergede + іменник | besvergede + іменник | |
| den/det besvergete + іменник | besvergete + іменник | |||
| besvoren + іменникbesvoret + іменник | besvoret + іменник | den/det besvorne + іменник | besvorne + іменник | |