Bokmålsordboka
bestige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bestige | bestiger | bestegbesteig | har besteget | bestig! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bestegen + іменникbesteget + іменник | besteget + іменник | den/det bestegne + іменник | bestegne + іменник | bestigende |
Вимова
bestiˊgeПоходження
fra lavtysk; av stige (2Значення та вживання
- gå opp på
Приклад
- bestige et fjell;
- bestige talerstolen, podiet
- om større hanndyr under paring:
Приклад
- hingsten besteg hoppa
Фіксовані вирази
- bestige tronenoverta som regjerende fyrste