Bokmålsordboka
sniffe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sniffe | sniffer | sniffa | har sniffa | sniff! |
| sniffet | har sniffet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sniffa + іменник | sniffa + іменник | den/det sniffa + іменник | sniffa + іменник | sniffende |
| sniffet + іменник | sniffet + іменник | den/det sniffede + іменник | sniffede + іменник | |
| den/det sniffete + іменник | sniffete + іменник | |||
Походження
av engelsk sniff ‘snuse (inn)'Значення та вживання
- lukte eller snuse
Приклад
- hunden sniffer og snuser på alt
- innta pulver eller damp gjennom nesen
Приклад
- sniffe kokain;
- sniffe lynol