Bokmålsordboka
smutte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smutte | smutter | smutta | har smutta | smutt! |
| smuttet | har smuttet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smutta + іменник | smutta + іменник | den/det smutta + іменник | smutta + іменник | smuttende |
| smuttet + іменник | smuttet + іменник | den/det smuttede + іменник | smuttede + іменник | |
| den/det smuttete + іменник | smuttete + іменник | |||