Bokmålsordboka
smugle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smugle | smugler | smugla | har smugla | smugl!smugle! |
| smuglet | har smuglet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smugla + іменник | smugla + іменник | den/det smugla + іменник | smugla + іменник | smuglende |
| smuglet + іменник | smuglet + іменник | den/det smuglede + іменник | smuglede + іменник | |
| den/det smuglete + іменник | smuglete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med smygeЗначення та вживання
- innføre eller utføre tollpliktige, forbudte varer eller mennesker ulovlig
Приклад
- smugle sprit og sigaretter;
- han smuglet inn våpen;
- smugle flyktninger over grensen
- liste, lure
Приклад
- smugle inn en ny bestemmelse i kontrakten