Bokmålsordboka
smeise
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smeise | smeiser | smeisa | har smeisa | smeis! |
| smeiset | har smeiset | |||
| smeiste | har smeist |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smeisa + іменник | smeisa + іменник | den/det smeisa + іменник | smeisa + іменник | smeisende |
| smeiset + іменник | smeiset + іменник | den/det smeisede + іменник | smeisede + іменник | |
| den/det smeisete + іменник | smeisete + іменник | |||
| smeist + іменник | smeist + іменник | den/det smeiste + іменник | smeiste + іменник | |
Походження
trolig fra tysk schmeissenЗначення та вживання
slå, daske, smekke
Приклад
- smeise til noen;
- smeise på hesten