Bokmålsordboka
smeike
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å smeike | smeiker | smeikte | har smeikt | smeik! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| smeikt + іменник | smeikt + іменник | den/det smeikte + іменник | smeikte + іменник | smeikende |
Походження
trolig av lavtysk smekenЗначення та вживання
Приклад
- hun smeiker katten