Bokmålsordboka
besinne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å besinne | besinner | besinna | har besinna | besinn! |
| besinnet | har besinnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| besinna + іменник | besinna + іменник | den/det besinna + іменник | besinna + іменник | besinnende |
| besinnet + іменник | besinnet + іменник | den/det besinnede + іменник | besinnede + іменник | |
| den/det besinnete + іменник | besinnete + іменник | |||
Походження
fra lavtyskФіксовані вирази
- besinne segbeherske seg;
tenke seg om- før han fikk besinnet seg, var hun ute av døra