Bokmålsordboka
berøve
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å berøve | berøver | berøva | har berøva | berøv! |
| berøvde | har berøvd | |||
| berøvet | har berøvet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| berøva + іменник | berøva + іменник | den/det berøva + іменник | berøva + іменник | berøvende |
| berøvd + іменник | berøvd + іменник | den/det berøvde + іменник | berøvde + іменник | |
| berøvet + іменник | berøvet + іменник | den/det berøvede + іменник | berøvede + іменник | |
| den/det berøvete + іменник | berøvete + іменник | |||