Bokmålsordboka
slekte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å slekte | slekter | slekta | har slekta | slekt! |
| slektet | har slektet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| slekta + іменник | slekta + іменник | den/det slekta + іменник | slekta + іменник | slektende |
| slektet + іменник | slektet + іменник | den/det slektede + іменник | slektede + іменник | |
| den/det slektete + іменник | slektete + іменник | |||
Фіксовані вирази
- slekte påligne på (av utseende, vesen eller lignende)
- det er tydelig at hun slekter på faren;
- plata slekter på flere andre utgivelser