Bokmålsordboka
slaure
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å slaure | slaurer | slaura | har slaura | slaur! |
| slauret | har slauret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| slaura + іменник | slaura + іменник | den/det slaura + іменник | slaura + іменник | slaurende |
| slauret + іменник | slauret + іменник | den/det slaurede + іменник | slaurede + іменник | |
| den/det slaurete + іменник | slaurete + іменник | |||