Bokmålsordboka
skutte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å skutte | skutter | skutta | har skutta | skutt! |
| skuttet | har skuttet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| skutta + іменник | skutta + іменник | den/det skutta + іменник | skutta + іменник | skuttende |
| skuttet + іменник | skuttet + іменник | den/det skuttede + іменник | skuttede + іменник | |
| den/det skuttete + іменник | skuttete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk; beslektet med tysk schütteln ‘riste’Значення та вживання
Фіксовані вирази
- skutte seggjøre rykninger med skuldrene
- skutte seg sammentrykke seg sammen