Bokmålsordboka
skurre
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å skurre | skurrer | skurra | har skurra | skurr! |
| skurret | har skurret | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| skurra + іменник | skurra + іменник | den/det skurra + іменник | skurra + іменник | skurrende |
| skurret + іменник | skurret + іменник | den/det skurrede + іменник | skurrede + іменник | |
| den/det skurrete + іменник | skurrete + іменник | |||
Походження
lydordЗначення та вживання
- lyde stygt eller disharmonisk
Приклад
- stemmen skurret
- brukt som adjektiv:
- en skurrende lyd
- i overført betydning: være uheldig;gå dårlig
Приклад
- leieforholdet begynte å skurre
Фіксовані вирази
- skurre i ørenevære lite troverdig
- budskapet skurret i mine ører