Bokmålsordboka
skolere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å skolere | skolerer | skolerte | har skolert | skoler! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| skolert + іменник | skolert + іменник | den/det skolerte + іменник | skolerte + іменник | skolerende |
Походження
trolig av nederlandsk scholieren; beslektet med skole (1Значення та вживання
lære opp, utdanne
Приклад
- skolere seg til arbeidet;
- skolere seg i realfag;
- organisasjonen skolerer ledere
- brukt som adjektiv:
- godt skolerte forskere;
- hun har en skolert sangstemme