Bokmålsordboka
benevne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å benevne | benevner | benevnte | har benevnt | benevn! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| benevnt + іменник | benevnt + іменник | den/det benevnte + іменник | benevnte + іменник | benevnende |
Вимова
benevˊneПоходження
av tysk benennenЗначення та вживання
Приклад
- han benevner seg direktør;
- dette benevnes ofte som unnfallenhet;
- motstanderen er benevnt som en av verdens beste