Bokmålsordboka
bemyndige
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bemyndige | bemyndiger | bemyndiga | har bemyndiga | bemyndig! |
| bemyndiget | har bemyndiget | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bemyndiga + іменник | bemyndiga + іменник | den/det bemyndiga + іменник | bemyndiga + іменник | bemyndigende |
| bemyndiget + іменник | bemyndiget + іменник | den/det bemyndigede + іменник | bemyndigede + іменник | |
| den/det bemyndigete + іменник | bemyndigete + іменник | |||
Вимова
bemynˊdigeПоходження
av myndigЗначення та вживання
gi myndighet, fullmakt
Приклад
- bemyndige styret til å avgjøre saken