Bokmålsordboka
situert
прикметник
| однина | множина | ||
|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | |
| situert | situert | situerte | situerte |
Походження
av middelalderlatin situare ‘legge, stille’; av foreldet situereЗначення та вживання
som er slik eller slik stilt, særlig økonomisk
Приклад
- være godt situert
- som etterledd i ord som
- velsituert