Bokmålsordboka
sertifisere
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å sertifisere | sertifiserer | sertifiserte | har sertifisert | sertifiser! |
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| sertifisert + іменник | sertifisert + іменник | den/det sertifiserte + іменник | sertifiserte + іменник | sertifiserende |
Походження
fra latin, av certus ‘sikker’ og -ficere ‘gjøre’Значення та вживання
utstyre med sertifikat (1);
godkjenne til bruk
Приклад
- bussen er sertifisert for 48 passasjerer