Bokmålsordboka
bejae
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å bejae | bejaer | bejaa | har bejaa | beja! |
| bejaet | har bejaet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| bejaa + іменник | bejaa + іменник | den/det bejaa + іменник | bejaa + іменник | bejaende |
| bejaet + іменник | bejaet + іменник | den/det bejaede + іменник | bejaede + іменник | |
| den/det bejaete + іменник | bejaete + іменник | |||
Вимова
bejaˊeПоходження
av tysk bejahen; jamfør ja (2Значення та вживання
si ja til
Приклад
- bejae et initiativ