Bokmålsordboka
segne
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å segne | segner | segna | har segna | segn! |
| segnet | har segnet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| segna + іменник | segna + іменник | den/det segna + іменник | segna + іменник | segnende |
| segnet + іменник | segnet + іменник | den/det segnede + іменник | segnede + іменник | |
| den/det segnete + іменник | segnete + іменник | |||
Походження
norrønt signa, av siga ‘sige’Значення та вживання
sige sammen;
falle
Приклад
- segne om av utmattelse;
- stolen segnet da jeg satte meg i den