Bokmålsordboka
røyte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å røyte | røyter | røyta | har røyta | røyt! |
| røytet | har røytet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| røyta + іменник | røyta + іменник | den/det røyta + іменник | røyta + іменник | røytende |
| røytet + іменник | røytet + іменник | den/det røytede + іменник | røytede + іменник | |
| den/det røytete + іменник | røytete + іменник | |||
Походження
norrønt reyta ‘rive av’, opprinnelig ‘få til å løsne’Значення та вживання
- felle hår
Приклад
- hunden røyter
- få til å råtne eller løse seg opp
Фіксовані вирази
- røyte skinnbløte skinn slik at hårene løsner