Bokmålsordboka
røfle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å røfle | røfler | røfla | har røfla | røfl!røfle! |
| røflet | har røflet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| røfla + іменник | røfla + іменник | den/det røfla + іменник | røfla + іменник | røflende |
| røflet + іменник | røflet + іменник | den/det røflede + іменник | røflede + іменник | |
| den/det røflete + іменник | røflete + іменник | |||
Значення та вживання
gi en røffel;
refse