Bokmålsordboka
beføle
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив | 
|---|---|---|---|---|
| å beføle | beføler | befølte | har befølt | beføl! | 
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід  | середній рід | означена форма | множина | |
| befølt + іменник | befølt + іменник | den/det befølte + іменник | befølte + іменник | befølende | 
Вимова
beføˊleПоходження
fra tysk; jamfør føleЗначення та вживання
ta på, fingre på; 
berøre på en seksuelt krenkende måte
Приклад
- beføle hverandre;
 - beføle den unge gutten;
 - være tiltalt for å ha befølt brystene til tre kvinner