Bokmålsordboka
rutte
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rutte | rutter | rutta | har rutta | rutt! |
| ruttet | har ruttet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rutta + іменник | rutta + іменник | den/det rutta + іменник | rutta + іменник | ruttende |
| ruttet + іменник | ruttet + іменник | den/det ruttede + іменник | ruttede + іменник | |
| den/det ruttete + іменник | ruttete + іменник | |||
Походження
fra lavtysk ‘røve, plyndre’; opprinnelig ‘sløse’Фіксовані вирази
- ha/få å rutte meddisponere, kunne bruke (ressurser, penger eller lignende)
- han har ikke mye å rutte med for tiden;
- de vil få mer å rutte med