Bokmålsordboka
rushe
дієслово
| інфінітив | теперішній | минулий | теперішній доконаний | імператив |
|---|---|---|---|---|
| å rushe | rusher | rusha | har rusha | rush! |
| rushet | har rushet | |||
| дієприкметник минулого часу | дієприкметник теперішнього часу | |||
|---|---|---|---|---|
| чоловічий / жіночий рід | середній рід | означена форма | множина | |
| rusha + іменник | rusha + іменник | den/det rusha + іменник | rusha + іменник | rushende |
| rushet + іменник | rushet + іменник | den/det rushede + іменник | rushede + іменник | |
| den/det rushete + іменник | rushete + іменник | |||
Вимова
røsˋjeПоходження
av rushЗначення та вживання
skynde på, sette fart i;
storme framover
Приклад
- de rushet gjennom vedtaket;
- rushe av gårde